Перший раз – підручник, зошит – перший раз.
Вперше тут для нас луна дзвінок,
Вперше він покликав на урок,
І до дошки вже іти комусь із нас.
Дерев’яна дошка, та вона
Багато слів хороших зна:
Сім’я, родина, школа, клас…
Яка розумна дошка в нас!
Перший клас навчив нас читати,
Перший клас навчив нас писати.
Головне ж – навчив нас дружити.
Через те, що разом веселіше,
Через те, що разом ми сильніші,
Через те, що так цікаво жити!
Школа радо стріла нас,
Нам дала просторий клас.
Вірні друзі є у нас –
Букви, цифри, ноти,
Ось учитель входить в клас:
– Нумо, до роботи!
І перерва, і дзвінок – знову на уроки.
Справ цікавих не злічить,
Ось і пісня вже звучить.
Хай луна, нехай звучить!
З нею веселіше жить!
Звучить «Пісня про школу», сл. Т.Масенка, муз. М.Дремлюги.
Учитель бере інтерв’ю у дітей.
Учитель: Діточки, пригадайте перший шкільний день.
– Чи хотілось вам іти до школи?
– Чого ви чекали від школи?
– А чи було лячно йти до школи? Чого ви боялися?
– А чи було лячно йти до школи? Чого ви боялися?
– А чи пам’ятаєте, як ви збиралися до школи?
– А тепер послухайте, як збиралися до школи ваші товариші.
Учні
Йду з батьками я до школи.
Встав я рано, як ніколи:
– Швидше, мамо, швидше, тату!
Скільки можна вас чекати!
Йду ж бо я не в дитсадок,
Йду ж бо я не в дитсадок,
А на перший свій урок!
Ось і школа, ось і клас,
Він давно чекає нас.
І прийшли ми всі сюди,
Щоб учитись і рости.
Перегляд диску.
Під музику «Учат в школе» заходять діти і стають до своїх стільців, де вже лежать букви і маски з буквами.
Буде в нас сьогодні свято,
Першокласників зберем.
Хай приходять всі малята
Попрощатись з букварем.
В небі сонечко сіяє,
Заглядає в перший клас.
І воно, напевно, знає,
Що сьогодні свято в нас!
Виходять учні.
Тепер ми учні. Перший клас,
Нове життя тепер у нас.
Прийшов урок на зміну грі,
Тепер ми учні, школярі!
І від дзвінка і до дзвінка
Робота наша нелегка:
Рахуй, пиши, а ще читай,
Учителю відповідай.
Та все це не лякає нас,
Бо ми старанний перший клас!
У школі нас всьому навчать,
І роки весело промчать!
Ми – школярі , ми перший клас,
Щасливі дні чекають нас!
Ой, учіться діти.
– Я прийшов до школи вчитись,
Бо поставив я мету:
Скоро стану президентом,
Тільки трохи підросту.
– Я також прийшов учитись,
Бо вже вирішив давно:
Буду, мабуть футболістом.
– А я буду зіркою кіно.
–Поки ще казати рано,
Може в бізнес я піду.
–Чи фотомоделлю стану,
Як за ростом підійду.
– Я банкіром хочу стати,
Полюбляю рахувати.
– А я буду депутатом,
Бо люблю голосувати.
– А я в лікарні після школи,
Всім робитиму уколи.
– Я в письменники подамся,
Або, навіть, в моряки!
– А я вчителькою стану,
Буду вчити малюків.
– Мрію стати альпіністом,
Коли трохи підросту.
А також парашутистом,
Полюбляю висоту.
Мріємо! Мріяти не рано!
Кажуть, роки швидко мчать.
Якщо будемо старанні,
В школі нас всьому навчать.
А тепер про школу нашу
Ми вам з радістю розкажем.
Звучить пісня на мелодію «Учат в школе».
Тільки сонечко зійде,
Дітвора до школи йде.
Рідна школа з нетерпінням нас чекає.
Зустрічає дітвору
Учить правді і добру,
І читати, і писати, нас навчає.
До п’яти додати два,
Скласти букви у слова.
Учить дружбою нас школа дорожити.
Бути справжніми людьми,
Шанувати працю й мир,
Україну і сім’ю свою любити.
Учитель: Діти! Першого вересня ви вперше сіли за парти, розгорнули свій перший підручник – Буквар. Він день за днем навчав вас читати й думати. Буквар – перша сходинка до вершини знань. Є книг багато – рідкісних, повчальних, цікавих, барвистих… Але одна з них – усім книжкам начальник, і називається вона … Буквар. Свято букварика, а його немає. Давайте запросимо його!
Діти гукають: «Букварику! Запрошуємо на свято!»
Учитель: Добрий вечір, любі мої дівчатка та хлопчики! Доброго здоровя усіи родичам,що завітали до нас у гості!
Сьогодні ми зібралися разом, щоб відсвяткувати, глибше усвідомити те, що у кожній вашій родині з’явився справжній учень.
Ще недавно батьки вважали вас маленькими, беззахисними, безпорадними.
Та ось минув рік, ви стали більш самостійними. Дуже рідко на уроці з’являються сльози з тієї причини, «що хочу до мами», ви спокійніше відриваєте руку від руки тата, який привів вас до школи.
Усі з вас навчилися читати, писати, лічити, вирізати, клеїти, шити, малювати, стрибати, навчилися самостійно працювати на уроці… Тільки за один рік ви набули стільки трудових навичок!
Я вітаю вас з цим святом! Усі ви здолали найпершу, найскладнішу, найважливішу сходинку до країни мудрості! Ви стали справжніми учнями!
Я приготувала святкові картки-вітання вам, мої любі діти, та вашим родичам. На кожній картці ваша фотографія, де ви сидите за партою, зроблена у вересні. Подивіться, які ви були.
Учитель роздає картки-вітання.
Під дружні оплески діти виходять на сцену.
Дійові особи: Ворон, Сорока, Голуб, Заєць, Лисиця, Вовчик-сіроманець, Баранець, собаки, Дятел-лісовий лікар.
Картина перша
Ліс під сосною лежить пошматований буквар. Ворон, Сорока, Голуб з ранцями за плечима схиляються над букварем.
Ворон: Ану поглянь Сорока, в кущах щось маячить.
Сорока: Це, Вороне, букварик поранений лежить. Пошматував хтось хлопця,
обкладинку подер.
Голуб: Нам треба щось робити,
Щоб тут він не подмер.
Ворон: Бо коли помре букварик,
То помруть усі знання
Кожен лісовий школярик
Буде жити навмання.
Голуб: Хто научить нас читати?
Хто розкаже казку нам?
Треба книгу рятувати! ?
Лікувати лікарям.
Сорока: Онде в дятлика лікарня,.
Він лікує деревця.
Голуб: Ні, потрібна нам книгарня,
Друзі, марна справа ця.
Ворон: Так в книгарню нема змоги
Дуже швидко нам злітать.
Тож потрібно допомогу
Першу книзі нам надать.
Сорока: Бачиш, Заєць довговухий
В гай прямує через ліс.
Так потрібну допомогу
Першу книзі нам надать.
Ворон: Зайцю, друже, не біжи,
Нам в біді допоможи.
Заєць: Яке лихо вас спіткало?
Розкажіть свою біду.
В мене є ідей чимало,
Може вихід я знайду?
Ворон: Бачиш, книга під сосною?
Це – поранений букварик.
Віднеси його в лікарня –
Ти ж сумлінний в нас школярик.
Заєць: Зараз, друзі, побіжу,
Книзі цій допоможу.
Картина друга
На лісовій галявині лісова лікарня. Ворон, Сорока, Голуб, Заєць несуть пораненого букваря. Їх зустрічає лікар Дятел.
Заєць: Ой, Дятлику, рідненький,
Звірят оборони,
Оцій премудрій книзі
Життя ти поверни.
Ворон: Ця книга дуже вчена
Дитячих світ надій.
Дятел: Та хто ж її поранив?
Який це лиходій?
Сорока: Літала я по лісу і чула віддалік:
Це Вовчик-сіроманець
Порвав його і втік.
Дятел : Несіть буквар в лікарню.
Ми вилікуєм вмить.
І він звірят багато
Ще розуму навчить..
Всі виходять.
Картина третя
Лісова галявина. Виходять Вовчик та Лисиця.
Вовчик: Як весело, цікаво
У лісі жить тепер,
Бо я порвав букварик,
Вже досі він помер.
Не будемо учитись
У школі лісовій,
А будемо веселитись.
Лисиця: Ти дурню, зрозумій –
Без знань життя буденне.
Без читання книжок
Ти ж будеш неписьменний.
Вовчик: Ну й що ж!
Я ж Сірий Вовк!
Мене усі бояться і поважають теж,.
Бо я за всіх сильніший,
Розумний я без меж.
Лисиця: Та ти всесвітній майстер
Хвалитись без пуття.
Колись тебе проучить
За це твоє життя.
Вовчик: А ти, руда потворо,
Йди геть, не заважай.
Я буду веселитись
Гулятиму і край.
Лисиця виходить. Виходить Баранець, Вовчик ховається за сосну..
Баранець: Яка смачна травичка, я б їв її і їв
Піду і погукаю ще й друзів баранців
Виходить.
Вовчик: Так, дуже пощастило
Мені вже на кінець.
Від мене не втікав
Ще жоден баранець,
Але тут зрозуміло
І дурній вівці:
У вівчарні спочивають
Всі друзі баранці.
В вівчарню я тихенько
Покваплюсь назирці.
І там моїми будуть
Смачненькі баранці.
Виходить.
Картина четверта
Хатка, на якій написано «Псарня».Вовчик прямує туди, читає напис «В-і-в-ч-а-р-н-я». Заходить до хатки, звідти вибігають собаки, женуться за Вовчиком, кусають. Вовчик тікає зі сцени. На сцені залишаються дві собаки, прилітає Сорока.
1-й собака: Бач, злодій сірохвостий!
Сорока: Та він не зрозумів,
Коли потрапив в псарню,
Бо вчитись не хотів.
Не прочитав невіглас
Той напис до кінця.
2-й собака: Поласував добряче
Смачного баранця.,
1-й собака: Тепер нехай він шубу
Латає від дірок
Та учиться читати
Цей недоучка Вовк.
Виходять. Виходять Вовчик, зашиває свою шубу. За ним Лисичка.
Лисиця: Що, латаєш шубу, Вовче
Та зализуєш вавки?
Будеш знати і не рвати
Більше лісові книжки!
Вовчик: Я ж думав, що то «Вівчарня»,
Поласую баранцем,
І не прочитав, що «Псарня»,
Ледве-ледве втік живцем.
Лисиця: Отже шубу полатаєш
І оглянься навколо.
Всі звірята поспішають,
Всі ідуть до школи.
На сцену виходять звірята з ранцями.
Звірята: Щоб не бігти навмання,
Нам потрібні всі знання.
Вовчик: Сором, сором, дорогенька,
Я в душі своїй ношу
І в букварика тихенько
Я пробачення прошу.
Жить невігласом у лісі
Небезпечно, бачу я.
Тож нехай мене пробачить
Лісова моя сім’я.
Усі разом: Будем книги берегти,
Будем вчитись я і ти.
Конкурс батьків.
Конкурс «Збери портфель»
Татам треба вибрати зі всіх шкільних речей тільки ті, що потрібно сину на вівторок….
Учитель: Тата гарно впорались із завданням. Молодці! І про пенали не забули. А що лежить у наших пеналах ми зараз послухаємо.
Учні: Є дверцята у пеналі
Дивовижні, небувалі
Як відчиняться вони,
То з самої глибини
Вибігають молодці –
Кольорові олівці.
Починають пустувати,
На папері малювати:
Синій – жабку,жовтий – курку,
А зелений – кицьку Мурку.
Учитель: Ці пенали з кольоровими олівцями ми приготували для наших мам. Їм треба буде намалювати звіра за моїми командами.
Учитель роздає пенали і аркуші в клітинку.
Конкурс «Намалюй звіра».
– Поставте жовтогарячий олівець на точку і починайте вести олівець за моїми командами. Треба бути дуже уважним і швидко вести олівець, а коли закінчите малювати, розфарбуйте вашого звіра жовтогарячим олівцем.
Спочатку вчитель починає диктувати повільно, а потім – усе швидше.
– три клітинки вправо, клітинка вгору,клітинка вправо, п’ять клітинок вниз, одна вправо, одна вгору, одна вправо, одна вгору,три вправо, одна вниз, одна вправо, три вправо, три вниз, одна вліво, дві вгору, одна вліво, шість вниз, дві вліво, одна вгору, одна вправо, дві вгору, одна вліво, одна вгору, три вліво, одна вниз, одна вліво, три вниз, дві вліво, одна вгору,одна вправо, чотири вгору, дві вліво, чотири вгору, дві вліво, дві вгору.
Учитель: Учасникам конкурсів і всім нашим гостям ми даруємо українську народну пісню «Щебетала пташечка».
Англійська пісня.
Танець.
ПІСНЯ
Я веселий, я Буквар
Весело співаю.
Бо веселе свято в школі
Я сьогодні маю.
Приспів
Так? Так! От так, так!
Весело співаю,
Бо веселе свято в школі
Я сьогодні маю.
Я щасливий, я Буквар,
Я тому радію,
Що всі діти в першім класі
Вже читати вміють.
Я розумний, я Буквар,
Все про все я знаю.
Свої літери слухняні
Вже в слова єднаю.
Приспів
Я святковий, я Буквар
Прошу всіх на свято,
Кожну літеру всі разом
Будемо вітати.
Діти одягають маски з буквами, а до рук беруть картинки з літерами.
Буквар: Добрий день, друзі!
Я мандрую по країні,
Я з абеткою дружу.
І малечу як зустріну
Грамоті одразу вчу.
От ми гуртом і розберем,
Як ви учили?
Чи всі зі мною – Букварем,
Весело дружили?
Входить двоє дітей, тримають перед собою плакат – Алфавіт – і разом говорять
Учні: Нас 33, нас 33,
У нас міцна сім’я.
Складаємо слова нові
Від А до Я, від А до Я
Звучить пісня про голосні звуки «А-а-а – а яблучка два»
А-а-а – а яблучка два,
Два яблучка червоненькі
Несе донечка для неньки.
А-а-а – а яблучка два,
И-и-и – хлопчиків три,
В калабаню троє впало
і голосно закричали:
И-и-и – плакали всі три.
І-і-і – коники малі,
Є у них чотири ніжки.
Коло воза ідуть пішки,
І-і-і – коники малі.
У-у-у – песик на шнурку,
Цуценяток п’ять кудлатих
Полягали коло хати.
У-у-у – песик на шнурку.
О-о-о – яєчко одне,
Знесла курочка чорненька,
Знайшла дівчинка маленька
О-о-о – яєчко одне.
Е-е-е – де то мама, де?
Мама квіти поливала,
І на діток поглядала.
Е-е-е – ось вже мама, йде!
Виходять букви А, Б, У, Р, К, В
Буква А: У цей святковий день і час
Ми букви, теж прийшли до вас,
Та поки добиралися, усі перемішалися
І дуже просимо всіх вас:
Розставте по порядку нас!
Складається Слово Буквар.
Буква Б: Дякуємо вам, малята!
Вмієте слова складати
Всі тепер ми – по порядку
Й загадуємо вам загадки:
Буква У: Тридцять три богатирі
Всі живуть у букварі
(Букви)
Буква В: Чого в Букварику немає, а в азбуці є?
(Буква З)
Буква Р: Тигреня весь день ричало,
Літеру яку вивчало?
(Літера Р)
Буква К: Досить! Молодці. Вітаю!Ще загадку загадаю:
на Б починається, на Р кінчається
Геть усі науки з нього починаються!
(Буквар)
Так, це винуватець свята. І тепер для букваря пропоную заспівати.
Всі разом співають пісню.
Найперша книжечко моя
Тобі навіки вдячна я,
Адже читатиму казки
Тепер сама я залюбки!
Про Буратіно й ріпку
Про золотую рибку.
Про гномів, Білосніжку,
Яку завгодно книжку.
Про космос і про давнину
І про тварин, і про війну
Від нині будь-які книжки
Сам прочитаю залюбки!
Я щодня читати буду
Із книжок знання здобуду
Стану мудрим, далебі
Все це – завдяки тобі.
Буду вчитися як слід
Виросту, побачу світ
Може, навіть вченим буду,
а тебе я не забуду.
Ми шануємо Буквар,
Бо знання – найкращий дар
А читання – це знання,
Що зростатимуть щодня.
Прощавай , Букварику
Наш найперший друже
Ми тобі, Букварику,
дякуємо дуже!
Пісня «Дзвінок покликав всіх до школи».
Сценарій
позакласного виховного заходу
(Форма продукту проектної
діяльності)
«Хай сяє нам благословенне
ім’я славетного Франка»
Випереджуюча робота: учні провели екскурсію в родинне село великого Каменяра, відвідали музей - садибу, Поляну казок, побували біля дуба, під яким Іван Франко писав оповідання "Олівець".
Мета свята: поглибити
знання учнів про життєвий і творчий шлях Франка, допомогти з'ясувати, як світогляд впливає на творчість
митця, усвідомити, що в особі Франка Україна має геніального письменника; розповісти
учням про Франка-казкаря; викликати
захоплення особою митця.
Оформлення сцени: портрет І.Франка, , над ним — український
рушник, на якому — дати: 1856—1916 pp. ; книжкова виставка "Сьогодні, мов зоря, він сяє
Україні...", фотографії епізодів життя І.Франка та його сучасників,
мультимедійна презентація.
Ведучий 1. Краю мій рідний, скільки в тобі
чарів і краси!
Ведучий 2. По твоїх мальовничих
просторах гордо несе свої хвилі бурхливий Черемош, тебе прикрашають високі вежі
древнього Львова, зелені пагорби співучого Прикарпаття.
Ведучий 1. Барвистим віночком простяглися від краю до краю підгірські села, такі близькі й рідні моєму серцю.
Ведучий 1. Барвистим віночком простяглися від краю до краю підгірські села, такі близькі й рідні моєму серцю.
Читець: Україна моя - задушевна Наталка-Полтавка,
І Стефаника сум,і вогненні Тараса рядки,
І Франків Каменяр,і тендітної Лесі світанки,
Кармелюк у лісах,і на полі пшениця з руки.
(Пісня про Україну)
Вчитель: Цього
року українці відзначають майже одночасно два ювілеї – 155 років від дня
народження Івана Франка і 20 річницю проголошення Незалежності України.
На перший погляд ці події не мають нічого спільного між собою. Насправді, це не так, бо Україна відновила свою державність значною мірою завдяки титанічній праці велетів українського духу – Тараса Шевченка та Івана Франка.
На перший погляд ці події не мають нічого спільного між собою. Насправді, це не так, бо Україна відновила свою державність значною мірою завдяки титанічній праці велетів українського духу – Тараса Шевченка та Івана Франка.
Слайд 1 (див. сторінку Презентації: "Стежками І.Я.Франка")
Вчитель: Франкове ймення рідне й дороге кожному краянину, кожному
українцю. Філософ і мислитель, перекладач і суспільно-громадський діяч - це
Іван Якович Франко – син народу, що вгору йде.
А ще ж фольклорист, прекрасний знавець народної творчості, збирач і укладач збірок народних пісень, жартів, бувальщин, анекдотів.
А ще ж фольклорист, прекрасний знавець народної творчості, збирач і укладач збірок народних пісень, жартів, бувальщин, анекдотів.
Слайд 2
1 учень:
Нагуєвичі... Колиска Франкового
генія! Чарівний, мальовничий край. Величаві і неповторні у своїй красі гори
Карпати переходять у широкі долини. Ти ступаєш на святая святих Франкової
землі, на перехресні стежки-дороги Каменяревого дитинства і юності.
2 учень:
О краю мій, підгір'я ти
прекрасне,
як я люблю, як я люблю тебе!
мов зірка та, що світить і не
гасне,
так та любов в душі моїй живе.
Кутаються у хмари сині Карпати.
Про щось весело гомонять гірські потічки, а стрункі смереки слухають тиху
зажуру вітру. Підгір’я…
Слайд
3
3 учень:
Тут, 27 серпня 1856 року, в селі
Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Галичині під сільською солом'яною стріхою, в
хаті коваля Якова Франка народився рудоволосий ясноокий хлопчик.
Читець: Батько вмів кувать
плуги, підкови...
Молот слухався його долонь,
Cин ловив отецьке кожне слово
В тісній кузні, де не гас вогонь.
Говорив коваль про кривду люту,
Про життя нестерпне бідняка.
І несла та мова часто чута
Гнів у серце юного Франка.
Скільки він у кузні перемріяв,
Скільки він снаги набрався там,
Щоб за горе мстити лиходіям,
Вказувати правду трударям
Молот слухався його долонь,
Cин ловив отецьке кожне слово
В тісній кузні, де не гас вогонь.
Говорив коваль про кривду люту,
Про життя нестерпне бідняка.
І несла та мова часто чута
Гнів у серце юного Франка.
Скільки він у кузні перемріяв,
Скільки він снаги набрався там,
Щоб за горе мстити лиходіям,
Вказувати правду трударям
В тісній кузні, де не гас
вогонь
Інсценізація
«Іван Франко в кузні у батька»
Іван Франко. Мене тягло на двір, до кузні. Мені хотілось власними
очима глядіти на все, слухати всього, що там робиться та говориться. Мене
манило звучне батькове ценькання і грубий, уриваний стук важких металів, мов
гавкання злющих псів. Мене манив вогнистий блиск розпеченого заліза, котре,
мов живе, піднімалось на ковадлі під ударами молотів. Мене манили ті червоні
іскри,... ті лиця... приязні голоси, ті веселі та сумні оповідання, котрих так
багато можна було наслухатися в татовій кузні. Це все залишилося живим в моїй
душі.
Ведуча 1: У цьому селі проминуло дитинство Івана Франка, тут він
часто бував, коли навчався у Дрогобичі і Львові, сюди приїжджав зі своєю
сім'єю, тут знайшов притулок після другого арешту.
Слайд 5
Отам я в простій хлопській хаті
жив…
Іван Франко
Іван Франко
4 учень:
Ясьо - так називала мати сина -
ріс розумною дитиною. Мале хлоп'ятко цілими днями бігало по полю, поміж високих
лопухів, над невеличкою річкою з високими берегами та кам'янистим дном. І все,
що воно бачило, здавалось йому таким прекрасним, чудним і незрозумілим.
5 учень:
У нього виникало безліч запитань:
чого сонце таке мале, коли казали, що воно велике? Чи в небі вирізана маленька
дірка і через те не видно цілого сонця? Чим люди бачать? І чим вони чують?
Бігає по полю, пасе гуси. Скрізь додивляється, над усім думає. А ввечері
говорить до батька.
Сценка
Івась -
Татуню, татуню ! Я щось знаю.
Тато - А що
таке, моя дитино ?
Івась - Я
знаю , що чоловік очима бачить. А вухами чує, як кудкудакає курка, а пальцями -
шум.
Івась - Та
так, що як не затикати вуха пальцями, то чути, як курка кудкудакає, а як
затикати, то чути тільки шум.
5 учень:
«Якесь воно не таке, як люди», -
кажуть про дитину сусіди. «Якесь не таке», - думає батько і вирішує віддати
сина в науку, відірвати од плуга.
І от, коли Іванові минуло 6
років, батько посилає хлопця до школи, в сусіднє село Ясеницю.
Ведучий 1. Коли малого
Франка віддали до школи, йому було 6 років. За перших 10 днів навчився читати
по - українськи. А далі — розв'язувати задачі на 4 дії, співати, читати й
писати трьома мовами: українською, польською й німецькою. Отже, початкову школу
він закінчив блискуче.
Ведучий 2. А далі Івась учився в Дрогобичі. Малий школярик так
рвався до науки, що не дочекався, поки швець злагодить йому чобітки, і босоніж
побіг до школи, яка називалася «нормальною». Але яка ж це нормальна школа, коли
в ній з селянських дітей глузують, обзивають їх хлопами, бидлом та ще й б'ють.
Іван Франко. Діти туманіли зо страху, тратили голос, тратили пам'ять,
віру в себе... Ми жили весь час, мов у тумані. Саме тут зародилась в моєму
серці ненависть до будь - якого приниження людської гідності.
Ведучий 1. Франко учився в
школі найкраще від усіх дітей. Він
був веселої вдачі, до книжки цікавий. З товаришами шкільними був все приязним.
Караним учням співчував і терпів з ними. Помагав у науці своїм товаришам, був
скромний і несміливий.
Ведучий 1. Він жадібно
читав усе, що потрапляло йому до рук, на нужденні копійки купував книги, збирав
власну бібліотеку. На час закінчення гімназії в ній було вже понад 600 книг.
Слайд 6
Івась був веселої вдачі, до книжки цікавий…
Сценка (продовження)
Івась -
Тяжка там була спочатку наука! Все там було чудне, незвичайне, якісь таблички з
гачками, якісь закарлючки. Учитель не стільки вчив, скільки крутив за вуха та
бив по плечах. Школярі щось кричать, а я нічого не розумів та кричав в купі з
ними :
«А-ба-ба-га-ла-ма-га,
а-ба-ба-га-ла-ма-га»
Тато - Ну, а
чого тебе там в школі навчили?
Івась -
Вчилися «абабагаламага».
Тато - А ти
вмів ?
Івась - Та
вже вмів.
Тато - Ну,
так справуйся! Як тут у селі вивчишся, то підеш до міста, до більшої школи.
6 учень:
Через два роки батько віддає його
в місто Дрогобич, в нормальну німецьку школу при монастирі.
Вчився хлопчик легко й охоче.
7 учень:
Шевченка вивчив майже всього напам'ять.
А пам'ять у нього була така, що лекцію з історії, котру вчитель говорив цілу
годину, він міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово! А до того
був ще й дуже працьовитий. Він залюбки допомагав батькам по господарству.
Ведучий 1: Першою розбудила в дитячому
серці Івана поетичні струни, любов до пісні його мати - Марія Кульчицька. Вона
любила співати і знала багато пісень. З голосу матері він запам'ятав чимало
задушевних ліричних пісень, коломийок, багато весільних пісень і співанок.
Ведучий 2: Найсердечнішими
словами згадував поет матір і її пісні, силу яких відчував усе ясніше й глибше
зі зрілістю. Дуже багато дав отой ласкавий материн спів майбутньому поетові, а
через нього і українській літературі. Народні пісні стали улюбленими піснями
Франка. Недаремно ж свою любов до пісень поет називав прекрасним віном,
придбаним у батьковій хаті.
8 учень:
Мати Івася, ласкава й співуча,
надзвичайно любила українську пісню. Так з голосу матері хлопчик запам'ятав
багато народних пісень.
Читець: Тямлю як нині: малим ще хлопчиною
в мамині пісні заслухувавсь я;
Пісні ті стали красою єдиною
Бідного мого, тяжкого життя.
Інсценізація «Малий Івась з матір’ю»
(Мама співає).
Івась.
Мамо, голубко!
Ще про Ганнусю, Шумильця, Вінки!
Мама.
Ні, синку, годі! Покіль я співаю,
праця чекає моєї руки.
(Мама помаленьку відходить).
Читець: - Мамо, голубко! Зарана в могилі
праця й недуга зложили тебе,
пісня ж твоя в невмираючій силі
в мойому серці ясніє, живе.
Ох, і не раз тая пісня сумненька
в хвилях великих невгодин життя,
Тихий привіт мені слала, мов
ненька,
сил додала до важкого пуття.
«Синку, кріпися! - вона мені
твердила,
-Адже ж не паном родився ти чей!
Праця, що в гріб мене вчасно вложила,
Там мні тепер доведе до людей».
Правда, матусю! Спасибі за раду!
Я її правди не раз досвідчив.
Праця дала до життя мні принаду.
Ціль дала, щоб в манівцях не
зблудив.
9 учень:
Івась рано залишився сиротою.
Коли йому було дев'ять років, помер батько. У 16 років І.Франко втратив матір.
Образи найдорожчих людей - батька і матері - назавжди лишилися в його серці. У
ці важкі хвилини життя Франко написав свій перший вірш «Великдень», який
присвятив батькові. Батьків образ з шаною проніс він у своїх думках через усе
життя.
Вірш «Великдень»
Та хоч і як негода люта
товкла й морозила наш дух,
ти не подався в жодні пута,
не засклепивсь і не оглух.
Без огляду на себе, сміло
і щиро, як лиш міг,
стояв ти за громадське діло,
громадське право ти беріг.
Тяжких незгоден хуртовину,
тим духом грітий, ти пройшов
і виніс з них аж до загину
народну шану і любов.
О батьку мій! Коли сьогодні
Хоч іскра тих огнів горить
у моїй груді, щоб народні
злі дні в добро перетворить,
Коли нещастям, горем битий
не засклепивсь, не знидів я,
а встав, щоби братам служити,
то все те - спадщина твоя.
10 учень:
Осиротівши, малий Франко з
непохитною настирливістю продовжував навчання в Дрогобицькій гімназії. Новий
світ розкрився перед очима юнака, коли він прочитав Шевченкового «Кобзаря»,
«Енеїду» Котляревського, твори Марка Вовчка, Панаса Мирного. Вони допомогли
йому глибше зрозуміти життя й історію поневоленого рідного краю.
Громом дзвону лунає заклик поета:
Вірш.
Гей, брати! В кого серце чистеє.
Руки сильнії, думка чесная,
- Прокидайтеся!
12 учень:
Справжніх друзів знаходив Франко
серед селянської та робітничої молоді. Він зустрічався з робітниками Борислава,
слухав розмови про тяжку працю та кривди, які чинять підприємці-багатії,
обдурюючи знесилених людей. Згодом Франко створює цілу низку творів, у яких
показав гірку долю молодих робітників.
Сійте в головах думи вольнії,
в серцях жадобу братолюбія,
в грудях сміливість до великого
бою за добро, щастя й волю всіх!
13 учень:
«Лиш боротись - значить жить» -
життєве кредо Франка, а єдиною його зброєю в боротьбі було полум'яне слово
поета. Іменем Великого Каменяра народ назвав самого Франка.
Вірш «Каменярі» (І.Франко, «Гримить» с.33)
Я бачив дивний сон. Немов передо
мною
безмірна та пуста і дика площина.
І я, прикований ланцем залізним,
Стою під височенною гранітною скалою,
а далі тисячі таких самих, як я.
14 учень:
Поет вірив у силу українського
народу. Велетень думки і праці не знав спокою, не опускав своїх натруджених
рук. Франко пише сотні художніх творів, наукових праць, політичних статей,
здобуває звання доктора наук.
15 учень:
У роки найважчих життєвих негод і
поневірянь не раз згадував Франко своє село та батькову кузню.
Вірш «Спомини».
Маленький хутір серед лук і нив
На горбику над річкою шумною –
Отам я в простій хлопській хаті
жив,
І самота, і сум жили зо мною.
Із трьох боків поля ті обмежив
Могутній ліс зеленою стіною,
І шумом серцю він на сон дзвонив,
І сум по травах розносив луною.
Він тяг мене в свою таємну тінь,
І свіжий подих віщував розраду,
І листя,знай, мені шептало:
«Скинь
Із серця всі згадки про знаду й
зраду!
Природі-мамі до грудей прилинь
І тут знайдеш нову, святу
принаду».
16 учень :
«На дні моїх споминів горить
вогонь. Це вогонь у кузні мого батька. І мені здається, що запас його я взяв
дитиною у свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі.»
Вірш «У долині село лежить»
У долині село лежить,
понад селом туман дрижить,
а на горбі край села
стоїть кузня немала.
А в тій кузні коваль клепле,
А в коваля серце тепле,
А він клепле та й співа,
Всіх до кузні іззива.
«Ходіть, люди, з хат, із поля!
Тут кується краща доля.
Ходіть, люди, порану,
вибивайтесь з туману!»
Та тумани хитаються,
понад селом згущаються,
розляглися по полях,
щоб затьмити людям шлях.
всміхалося, а діти - згадував
Франко.
Щоб закрити їм стежини
Ті, що вгору йдуть з долини,
В тую кузню, де кують,
Ясну зброю замість пут.
Світанок поета починався біля
маленького вогню батькової кузні, а захід його догоряв у променях європейської
слави. ( О. Гончар)
17 учень :
Рано пішов Іван Франко з
батькової хати, проте ніколи не поривав з нею зв’язків. В радісні і найтяжчі хвилини свого життя він часто повертався до
рідних порогів і знайомих стежин, щоб набратися сили, енергії для своєї
титанічної праці. Рідне село завжди було джерелом творчого натхнення
письменника.
Вірш « І знов я бачу тя, село моє родинне»
Ізнов я бачу тя, село моє
родинне,
Як бачив тя тоді, коли життя
дитинне
Плило немов малий потічок серед
трав,
Щось в’єсь несміло між дрібними камінцями.
Дрібних утіх і я тут зазнавав.
18 учень:
Особливо любив письменник дітей.
«Життя мені мало всміхалося , а діти були тим весняним сонячним променем, яке
зігрівало моє серце»,згадував Франко. Тому й писав він для них і про них свої
казки та оповідання.
19 учень :
Багату спадщину він залишив своїм
любимцям. А зараз на вас чекає дивосвіт Франкової казки. Ми помандруємо у ті
далекі часи, коли ще звірі говорили.
Інсценізація казок І.Франка
(Казкове дійство відбувається на Поляні Казок)
«Лисичка і Рак».
«Заєць і Їжак».
«Лисичка і Журавель».
«Лисичка- кума»
«Вовк війтом».
«Осел і Лев».
І.
Франко, «Фарбований Лис»
(Сидить блакитного кольору невідома істота… Навколо – тварини).
Дивна істота: Слухайте, любі мої, і тіштеся! Сьогодні рано святий Миколай
(Сидить блакитного кольору невідома істота… Навколо – тварини).
Дивна істота: Слухайте, любі мої, і тіштеся! Сьогодні рано святий Миколай
виліпив мене
з небесної глини – придивіться, яка вона
блакитна!.. Ожививши
мене, він сказав: «Іди на землю й будь
звірячим
царем, заводь лад, суди по правді!».
Звірі : Ой Господи! Так се ти маєш бути нам добродій, наш цар?
Звірі : Ой Господи! Так се ти маєш бути нам добродій, наш цар?
Дивна істота:
Так, дітоньки…
Тут кінчиться наша казка.
Всім, хто слухати був ласка,
Дай же, боже, много літ!
Най і нам весь сум пропаде!
А тим, хто нам коїть зради,
най зійдеться клином світ.
І. Франко «Лис Микита»
Слайд
7
Мудрості з казок навчайтесь…
20 учень:
Багато зазнав поет життєвих
негод, не раз кров'ю обливалося його чуле серце. Працював він до останніх днів
свого життя.
Вчитель: Помер він
на чужих руках — сини були в армії, дочка в Києві, дружина в лікарні. А
оскільки був "такий бідний, як цілий наш народ", ховали І.Франка 31
травня у Львові на Личаківському кладовищі в чужій вишиваній сорочці та єдиному старенькому
костюмі. Духовна влада відмовила в "парадному" поховальному обряді,
"виділила" лише одного священика з волоської церкви. Грошей на окрему
могилу не було, то поховали в "позиченій" ямі на шість домовин...
Лише через десять років упокоївся Поет там, де тепер підняв молот гранітний
Каменяр.
20 учень:
Поховали Франка 1916 року у Львові
на Личаківському кладовищі, де до могили Каменяра не заростає стежина. Та не про смерть нагадує вона, а про
працю і боротьбу українського Титана. Велична фігура Каменяра, що лупає скалу,
дихає безсмертям.
Таким невтомним і мужнім залишився Іван Франко у серцях свого народу.
Таким невтомним і мужнім залишився Іван Франко у серцях свого народу.
Слайд
8
21 учень:
Зоря Франкової слави заясніла
тільки після його смерті. Здійснилась поетова мрія про вільну та єдину державу.
Франкові пісні линуть тепер по всій Україні.
Пісня « Червона калино, чого в лузі гнешся?»
Слайд
9
22 учень:
Ім’я І.Франка тісно пов’язане з містом Лева
Слайд
10
23 учень:
І.Франко вчився
і читав лекції у Львівському університеті,
тому тепер університет
носить його ім’я
Слайд
11
24 учень:
Ім’я І.Франка увіковічено в назвах вулиці, площі,
парку...
Слайд
12
25 учень:
Іменем поета названо навчальні
заклади, школи, театри. Пам'ятники поету прикрашають Київ і Львів. Пам’ятник
І.Франку встановлено перед Львівським державним університетом, що носить його
ім’я.
Слайд 13
23 учень:
Схиляємося перед світлим образом
поета, що є і завжди буде в душі.
Коломийки нашого краю про І.
Я.Франка
Прийшла осінь у Карпати,
Барвінок розвився.
Поїдемо подивитись,
де Франко вродився.
Ми їздили цього року
до Львова, до Львова,
та й ходили дивитися,
де хата Франкова.
У тій хаті добрі люди
музей обладнали,
щоби Франка в цілім світі
знали й шанували.
Ми нащадки Каменяра
хочем всім сказати,
що ми будем чесно жити
й Франка шанувати.
Слайд
14
Музей-садиба
І.Франка у Львові
Вірш « Чолом великому трудівникові»
(Читає дідусь учня, запрошений на
свято)
Шевченка брат молодший , він
ішов,
Крізь темні муки, крізь кущі
тернові
Ламав він сміло скелі гранітові,
Він людям розум віддавав і кров !
Ненавидів він беркута й удава і
кнут,
і гніт, і темний визиск він,
- і на майданах Львова й
Борислава,
і скрізь, де генія сіяє слава,
де новий світ підвівся із руїн,
Франкові нашому - земний уклін!
М.Рильський
25 учень:
Світ називає його генієм, великим
українським письменником, титаном думки і праці. А для нас Франко ще й славний
земляк, який дуже любив своє рідне село, ходив стежками-дорогами, ловив руками
рибу у річці Збір, бігав по гриби у Радичів ліс, годинами залюбки дивився на
старий Діл.
Пісня про Нагуєвичі
Під високим Ділом
та над річкою Збір
простяглося село
і милує наш зір.
У зелених садках
сплять чепурні хатки
і в задумливих снах
все мережать гадки.
Приспів:
Нагуєвичі рідні -
незабутнє село,
ти Вкраїні коханій
поета дало.
2. На сугорбі малім
слобода маячить,
а за нею в імлі
ліс прадавній шумить.
Тут малими ногами
Івась простував,
Квіту-щастя в лісах
Для народу шукав.
Приспів.
3.І прийшла та година,
Що поет наближав,
піднялась Україна:
день свободи настав.
Серед вільного люду
йде щасливий Франко,
і лежить у долині
його рідне село.
Приспів ( Г.
Гром)
22учень:
Пройдімося і ми тими зеленими,
перехресними стежками Івана Франка, напиймось цілющої води з його криниці,
погляньмо на прекрасні околиці Нагуєвич і переконаємось, що серед такої
розкішної природи народжуються генії.
Слайд 15
Хоч його давно нема, живе казка про
Франка…
(стежками І.Я.Франка)
Бездонно вічна пам’яті ріка,
І час її ніколи не замулить.
Шумлять дуби над стежкою Франка,
що пролягла з сучасного в минуле.
23 учень:
Вічно красуйся, могутній щедрий
краю, що породив великого Франка. Невмирущий Каменяр – він завжди з нами!
Пишаємось ним, вчимося у нього.
Слайд
16
Пишаємось Каменярем, вчимося у нього.
24 учень:
Тисячі людей їдуть до Нагуєвич.
Їдуть, щоб вклонитися землі, яка дала Україні і світові титана думки і праці,
пройти стежками Франкового дитинства, подихати повітрям, настояним Франковою
музою, ступити на ті шляхи, якими пішов у далекий світ, звідки пішов у
безсмертя.
Слайд
17
Поїздка
в Нагуєвичі
25 учень:
Линуть і тепер над селом та
узгір'ями ключі журавлині, як і колись, ронять свій тривожний перегук, а з ним
несуть по широкому світові славу про великого співця України, непохитного борця
за свободу і щастя людства, вірного непоборимого сина рідної землі.
Вірш «Франкова земля»,(Р. Пастух
«Франкова доля»)
О, земле віщого Франка,
Підгір’я величаве.
Там - синіх гір ява п’янка,
а тут – хлібів заплави.
Багато маєш солов’їв,
та їм не дорівнятись
до солов’я, що захотів
Каменярем назватись.
Цвіти ромашками в лугах,
Зірками в високості,
Із хлібом-сіллю на руках
Приймай до себе в гості.
Ведучий 1. Франкове
слово - душа жива.
Хвалу поету народ співа.
У нашім серці він буде жити,
бо ми нащадки Каменяра.
Ведучий 2. Під
небом миру в сонцем даль залиту,
Звучить хода весела і дзвінка…
У нашім серці буде вічно жити
Ім’я безсмертне рідного Франка!
Джерела
www.teacherjournal.com.ua/.../2117_колектив.
Франкова
криниця : Вивчення творчості І.Я.Франка в школі. – К. : Рад.школа, 1991. –
288с.
Франко І.Я. Земле, моя всеплодющая мати...:Вірші, оповідання, казки. – К.:Веселка,2000. –399с.
Шляхами Івана Франка на Україні. Путівник / Упоряд. М.О.Мороз. – Львів: Каменяр, 1982. – 127с.
Франко І.Я. Земле, моя всеплодющая мати...:Вірші, оповідання, казки. – К.:Веселка,2000. –399с.
Шляхами Івана Франка на Україні. Путівник / Упоряд. М.О.Мороз. – Львів: Каменяр, 1982. – 127с.
Щиро дякую.Дуже гарний сценарій.Творчості Вам і натхнення!
ВідповістиВидалити